Легалізація виплати заробітної плати та зайнятості населення

Друк
Створено: П'ятниця, 19 серпня 2016

Право заробляти собі на життя працею та отримувати за це винагороду у вигляді заробітної плати, не нижчої від  законодавчо визначеної мінімальної заробітної плати, гарантується кожному громадянину ст.43 Конституції України. є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

 

 

Проте деякі роботодавці ігнорують зазначені конституційні норми і змушують робітників працювати без оформлення трудових відносин, видають працівникам зарплату готівкою «у конвертах». У цьому випадку йдеться про «тіньові» заробітки, з яких не утримуються податки та не здійснюються відрахування до Пенсійного фонду.

 

Працівник, який погоджується на таке працевлаштування, виявляється повністю беззахисним перед роботодавцем. Усна домовленість жодним чином не фіксується юридично, роботодавець сплачує стільки, скільки вважає за потрібне і доти, поки вважає за потрібне. Працівник не має доказів на підтвердження дійсного розміру своєї заробітної плати та трудового стажу.

 

Згода отримувати зарплату «у конвертах» позбавляє соціального захисту. Адже пенсію у майбутньому нараховується тільки з офіційної заробітної плати.

 

З 1 січня 2015 року  внесено зміни до деяких законодавчих актів України, якими значно посилено відповідальність за порушення законодавства про працю, у тому числі і нелегальної зайнятості.

 

Законом України № 77-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» внесено зміни до Кодексу законів про працю України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, законів України «Про оплату праці», «Про охорону праці» тощо.

 

Так, статтею 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних  осіб - підприємців, які використовують найману працю у вигляді штрафу.  Накладатиме їх Державна інспекція з питань праці без рішення суду у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат: 

  • у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (з 1 травня ц.р. – 43500 грн.); 
  • порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (з 1 травня ц.р. – 4350 грн.);
  • недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (з 1 травня ц.р. – 14500 грн.) ;
  • порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - четвертим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати (з 1 травня ц.р. – 14500 грн.). 

 З метою захисту прав застрахованих осіб з 1 січня 2015 року введено обов’язкову сплату роботодавцями єдиного внеску від мінімальної заробітної плати, у разі якщо працівник за основним місцем роботи отримує суму меншу за мінімальну зарплату (з 01.01.2015 – 1218 грн, з 01.12.2015 – 1378 грн., з 01.05.2016 -1450 грн.).

Copyright 2016 Легалізація виплати заробітної плати та зайнятості населення.
Templates Joomla 1.7 by Wordpress themes free